ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЗАФІКСОВАНІ В АВТОМАТИЧНОМУ РЕЖИМІ

Уже не перший рік в Україні є дискусійним питання конституційності положень статті КУпАП про відповідальність за адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі (відеофіксація). То в чому проблематика питання?

Найважливіше право громадянина України — бути живим і здоровим.

За роки незалежності понад 1,6 мільйона українців отримали поранення різного ступеня тяжкості внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Автоматичні методи фіксації порушень правил дорожнього руху (надалі також ПДР) суттєво зменшують кількість таких порушень і знижують рівень смертності та травматизму на дорогах.

Зменшення смертності на дорогах неможливе без втілення найсучасніших, давно перевірених на практиці у світі електронних систем контролю за порушенням ПДР.

Однак існує думка, що деякі статті Кодексу України про адміністративні правопорушення не відповідають Конституції України, суперечать її вимогам щодо індивідуалізації юридичної відповідальності особи та презумпції невинуватості, встановлюють можливість притягнення до адміністративної відповідальності власників транспортних засобів навіть у разі, якщо ці особи не вчиняли адміністративного правопорушення, своєю чергою, правопорушник не несе жодної відповідальності.

До таких статей зазвичай відносять ч. 1 ст. 142, стст. 2791, 2793 КУпАП.

Усі ці норми спрямовані на встановлення відповідальності за правопорушення, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тимчасом як стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер.

Однак відповідно до ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству.

Отже, особа, яка купує автомобіль, що фактично є джерелом підвищеної небезпеки для оточення, є відповідальною перед суспільством за свою власність і її використання.

Також необхідно звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на справу “Фальке проти Нідерландів”, де суд визнав правомірною відповідальність саме власників транспортних засобів.

Уже неодноразово громадяни України зверталися до Конституційного Суду України, створювали петиції про скасування норм КУпАП, які суперечать вимогам щодо індивідуалізації юридичної відповідальності особи.

Так, Конституційний Суд України у справі № 3-109/2023(203/23) розглядав заяву Глазько О.С., яка зазначала, що застосовані в остаточному судовому рішенні в її справі (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року) ч. 1 ст. 142, примітка до ст. 122, ст. 2791, 2793 КУпАП суперечать ч. 2 ст. 8, ст. 22, чч. 1, 2 ст. 24, ч. 2 ст. 61, стст. 62, 64 Конституції України.

Підставами відкриття конституційного провадження у справі було встановлення відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 142 КУпАП (відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Однак у цьому випадку суд відмовив у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з п. 4 ст. 62 ЗУ «Про Конституційний Суд України» – через неприйнятність конституційної скарги.

28.06.2024 Верховний Суд розглядав питання стосовно звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності Конституції України положень ст. 142 КУпАП.

Після детального обговорення Пленум Верховного Суду вирішив не звертатися до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності

Конституції України положень ст. 142 КУпАП, яка встановлює відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Також актуальним є питання недостатньої кількості паркувальних місць, особливо це стосується густонаселених міст.

Через це водії часто нехтують правилами паркування і в результаті отримують штрафи або взагалі не знаходять своє авто, оскільки його вже забрав евакуатор.

У таких випадках відповідні особи (співробітники поліції та інспектори з паркування) мають чітко дотримуватись інструкцій, здійснювати фото- та/або відеофіксацію правопорушення, стежити за збереженням авто.

У цьому разі доказом правопорушення буде саме фото- та/або відеофіксація.

Хочемо наголосити, що метою встановлення засобів відеофіксації є запобігання можливим негативним наслідкам для життя, здоров’я громадян України, яким загрожують джерела підвищеної небезпеки, якими є автомобілі.

Інтереси суспільства в цілому є вищими за інтереси однієї конкретної особи. Передаючи в користування власний транспортний засіб, особа має усвідомлювати всі ризики, які з цього випливають.

‍